Корисні лінки

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ

ДЛЯ МАМ, ТАТУСІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ

  1. Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.
  2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
  3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
  4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
  5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
  6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
  7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.
  8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.
  9. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
  10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!!

Покажіть мені, що і ви теж мене любите.

_____________________________________________________________________________________________________________________

"НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ"

ЧИТАЙТЕ ДІТЯМ КАЗКИ!

Сучасні батьки не завжди читають дітям казки. Деякі вважають, що це непотрібно. Інші – заклопотані, у них на це бракує часу.

 

“Казки потрібні, щоб формувати y дитини певні уявлення. Насамперед – це добро і зло, почуття справедливості, сміливості та навіть патріотизму. Казки допомагають дитині творчо розвиватися, мислити та аналізувати. Головне, щоб казки були правильні”

Казка – це перша художня література, з якою знайомиться дитина. У цих історіях закладені великі сенси та смисли. Хоч казкові історії відбуваються y фантастичних світах, вони всі дотичні до нашої реальності. У казках закладений механізм, який показує дитині модель майбутнього життя. Хороші персонажі збагачують високими моральними ідеалами, погані – формують почуття справедливості та порядності. З малечку казки розвивають та формують психологічний та інтелектуальний світ дитини.

Більшість фахівців сходяться на думці, що казки варто читати немовляті. Хоч по суті малюк маму ще не розуміє, але він вже реагує на мамин голос, її міміку та жести. Перш за все читання з перших місяців народження формує емоційний контакт між матір’ю та дитиною. Це зв’язок, який закладається на довгі роки. Тому він дуже важливий та потрібний.

Перша казка має бути простою, зрозумілою і короткою. Дітям до трьох років найкраще підійдуть народні казки, де серед героїв буде багато тварин. Розповідаючи історії, можна наслідувати голоси тварин, жестикулювати та показувати емоції. Серед таких казок “Ріпка”, “Курочка Ряба”, “Рукавичка”, “Колобок”. Дітям старшим трьох років варто читати книжки зі складнішим сюжетом, де багато позитивних героїв. У казках обов’язково має бути щасливий кінець і повчальна мораль. Після прочитання казки її можна обговорити з дитиною. Список казок для дітей такого віку дуже різноманітний. Я б рекомендувала “Гуси-лебеді”, “Червона Шапочка” “Айболить”, “Мойдодир”, “Бременські музиканти”, “Вінні Пух”. Дітям дошкільного віку можна читати усі казки, які цікаві дитині. Крім того, вони самі можуть просити батьків прочитати ту чи іншу книгу. У віці п’яти-шести років вже можна читати книжки Андерсона, Шарля Перо, Кіплінга чи Пушкіна.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Взаємини батьків з дитиною у період її адаптації

до дитячого садка

 

* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.

Не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.

* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.

* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.

* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви її любите.

* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.

* Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.

Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.

* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

__________________________________________________________________________________________________

 

Чи можна виховати в дитині самостійність і як це зробити?

  Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли та починає ходити до школи. Проте починати виховувати цю якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти.

Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різним, залежно від віку дитини.

Зазвичай самостійність розуміють приблизно так: "це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям", "це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки", і подібне до того. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей - 2-3-х років або дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності. Якщо говорити про маленьких дітей, то до них більш прийнятно використовувати наступне визначення самостійності: "це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих".

Фахівці визначають самостійність таким чином:

* Уміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах;
* Уміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого;
* Уміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності;
* Уміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат);
* Уміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності;
* Уміння переносити відомі способи дій в нові умови.

Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цієї  найважливішої людської якості.

Етапи становлення

Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: "Я сам!". У цьому віці він все хоче робити сам, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки.

До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини.

Якщо говорити про виховання самостійності, то, виходячи з різних вікових етапів, можна дати наступні рекомендації батькам.
Ранній вік

1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати те за дитину, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчилася, наприклад, їсти чи одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй  можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо, але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.
2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай вона вчиться осягати якісь речі сама і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що представляє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її  від цього, навіть якщо вона не просить про це.
3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: "Я сам!". Важливо не перешкоджати малюку  в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати його спроби самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: "Не заважай!", "Відійди", "Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю" і т.д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче вона  помити підлогу, - дайте їй  відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за нею  калюжі, що утворилися в результаті її  праці, але зате в дитини будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче малюк попрати свій носовичок? Дозвольте йому зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати його, адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її  невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй  помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти їй повірити в те, що у неї  обов'язково все вийде.

Дошкільний вік

1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні надіне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона  може вибрати, що їй  більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її  вибір. 2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити малюка  до думки, що для нього, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і він повинен їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменша дитина 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в стані прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомога  у накритті обіднього столу (розкласти серветки, столові прилади, поставити хліб і т.д.), допомога у догляді за домашнім вихованцем та  ін.
3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй  зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності).
4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самій собі заняття і якийсь час займатися чим-небудь, не залучаючи до цього дорослих.
5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, частіше всього, гіперопіка дитини і повне усунення від підтримки її дій.

Новини освіти

  • Сьогодні Міжнаро́дний день студентів — щорічне свято студентської активності, що відзначається 17 листопада. Саме студентство, молодь, завдяки своїй активній громадянській позиції була і залишається рушієм багатьох змін та однією з головних сил, що протистояла і протистоїть авторитарним і тоталітарним режимам.  Як святкують День студента  у різних країнах світу? Сполучені Штати Америки...

  • З усіх випускників шкіл з угорської громади в 2017 році лише 164 склали ЗНО на рівні, достатньому для вступу, водночас у медичні виші вступили лише 2 особи: 1 – на бюджет та 1 – на контракт. Про це зазначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час протокольної зустрічі...

  • 21 листопада у столиці вшанують подвиг учасників Революції Гідності та увічнять пам’ять Героїв Небесної Сотні. На виконання Указу Президента України «Про відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи», у столиці затверджено відповідний план заходів. Так, у цей день передбачено проведення меморіальних, урочистих та культурно-мистецьких заходів, церемоній покладання квітів за участю представників...